Вхід

Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини

02.10.2020
Із днем вчителя!
Мережа магазинів «Учбова книга» вітає всіх вчителів із Днем вчителя. Ваша робота - ... Детальніше

26.08.2020
Скоро до школи - вікторина
Лишився всього тиждень до початку осені. А що це означає? Це означає, що на школярів вже чекає ... Детальніше


Ми у соц. мережах:

Адреса магазинІв

Магазин "Учбова книга"

м. Херсон, вул. Декабристів, 22
т. 0552 22-26-10

Режим роботи: пн. - пт. 9:00 - 18:00;  сб, нд 9:00 - 15:00

Магазин "Учбова книга"

м. Херсон, вул. І.Куліка,135
т.0552 34-22-90

Режим роботи: пн. - пт. 9:00 - 18:00, сб: 9:00 -15:00;  вихідний: неділя

Магазин "Учбова книга"

м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.
Головний корпус Херсонського університету, 1 поверх

Режим роботи: пн. - пт. 8:30 - 16:00;  вихідний: сб, нд

Магазин "Учбова книга"

вул. 49-ї гравдейської Херсонської дивізії, буд. 26-а (зупинка "Аквапарк")

Контактная информация

Україна, м. Херсон,
вул. Декабристів, 5, оф. 13

Режим роботи: пн. - пт.: 8:30 - 17:30; вихідний: сб, нд

Телефони:
+38 0552 26 21 71
+38 0552 26 22 10
+38 095 162 37 27

Ел. почта: uchbova.kniga@gmail.com

День народження Анатолія Марченка

Анатолій Тихонович Марченко — письменник, дисидент, радянський політв'язень. С 1960-го року відбув 17 років в тюрмах та засланнях. Дружина — Богораз Лариса Йосипівна.

Народився 23 січня 1938 року в місті Барабинськ Новосибірської області в родині помічника машиніста залізничника Тихона Якимовича Марченко і Олени Василівни Марченко. Після закінчення 8 класів виїхав за комсомольською путівкою на будівництво Новосибірської ГЕС. Отримав спеціальність змінного бурового майстра. Надалі працював на новобудовах сибірських ГЕС, на рудниках і в геологорозвідці в Томській області та на Карагандинській ГРЕС.

У 1958 році після масової бійки в робочому гуртожитку між місцевими робітниками і депортованими чеченцями, в якій не брав участі, був заарештований і засуджений до двох років ув'язнення у Карагандинському виправно-трудовому таборі (Карлаг). Відсидівши рік, скоїв втечу з місць ув'язнення. Близько року переховувався, не маючи документів, перебивався випадковими заробітками, і в підсумку прийняв рішення тікати за кордон.

29 жовтня 1960 був затриманий при спробі переходу державного кордону СРСР з Іраном. До суду утримувався в слідчій в'язниці Ашхабадського КДБ. 3 березня 1961 Верховний Суд Туркменської РСР засудив Анатолія Марченка до шести років таборів за зраду батьківщині.

Звільнився в листопаді 1966 року. Оселився в м. Александрові (Володимирської обл.), працював вантажником. Табірне знайомство з письменником Ю. Даніелем ввело його в коло московської інакомислячої інтелігенції. У 1967 році написав книгу про радянські політичні табори і в'язниці 1960-х років «Мої свідчення». За словами А. Даніеля, «Мої свідчення» з'явилися в самвидаві вже в 1967 році. Книга отримала широке поширення в самвидаві, після передачі за кордон була перекладена на більшість європейських мов і стала першим розгорнутим мемуарним свідченням про життя радянських політв'язнів в післясталінський період.

У 1968 році Марченко стає помітним публіцистом Самвидаву, бере участь у правозахисному русі. 22 липня 1968 виступив з відкритим листом, адресованим радянським та іноземним газетам, а також радіостанції Бі-бі-сі про загрозу радянського вторгнення в Чехословаччину. Через кілька днів був заарештований і 21 серпня 1968 року за звинуваченням у порушенні паспортного режиму засуджений до одного року ув'язнення. Своє короткочасне перебування на волі і життя в таборі пізніше описав в автобіографічній книзі «Живи як усі». Через рік він на волю не вийшов: йому було висунуте звинувачення за статтею 190-1 (поширення наклепницьких вигадок, що ганьблять радянський суспільний і державний лад), пов'язане із книгою Марченка «Мої свідчення». Засуджений до двох років таборів. На момент винесення цього вироку був досить відомим дисидентом.

Після звільнення в 1971 році оселився в м. Тарусі, одружився на Ларисі Богораз. Продовжував правозахисну і публіцистичну діяльність. З моменту виходу на свободу влада примушувала Марченка до еміграції, у разі відмови погрожуючи новим арештом. Марченко не виїхав і його переслідування продовжилися. П'ята судимість за статтею ст. 198-2 КК РРФСР (злісне порушення правил адміністративного нагляду). Засуджений до 4 років заслання. Відбував заслання в Східному Сибіру з дружиною і дитиною, під час цього заслання Марченко стає членом Московської гельсінкської групи, підписує звернення в Президію Верховної Ради СРСР із закликом до загальної політичної амністії в СРСР. Звільнився в 1978 році.

У вересні 1981 року був засуджений ушосте за ст. 70 КК РРФСР (антирадянська агітація і пропаганда) до 10 років у таборі суворого режиму і 5 років заслання.

4 серпня 1986 Анатолій Марченко оголосив голодування з вимогою звільнити всіх політв'язнів в СРСР. З 12 вересня був підданий насильницькому годуванню щодня, крім неділі. У зв'язку з цим Марченко звертався з листом до Генерального прокурора СРСР, звинувачуючи медичних працівників в'язниці в застосуванні тортур. Голодовку тримав 117 днів. Через 12 днів після виходу з голодування Марченко відчув себе зле, з в'язниці був направлений у місцеву лікарню. Він помер у лікарні Чистопольського годинникого заводу 8 грудня 1986 року о 23 годині 50 хвилин.

Смерть Марченка мала широкий резонанс у дисидентському середовищі СРСР і в зарубіжній пресі. За однією з поширених версій, його смерть і реакція на неї підштовхнули М. Горбачова почати процес звільнення ув'язнених, засуджених за «політичним» статтями.

Похований на кладовищі в місті Чистополі.